Щодо самопредставництва юридичної особи

Процесуальне законодавство передбачає дві форми участі сторін у справі, а саме: участь через представника (представництво) і особисту участь (самопредставництво) (ч.3-4 ст.56 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 9901/39/20 та, в подальшому, в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20, звернула увагу на те, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Такі повноваження підтверджуються, зокрема, посадовою інструкцією (у разі, якщо такого договору у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових обов’язків працівника).

Зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

В свою чергу, наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про право особи вчиняти дії від імені юридичної особи, а також довіреності юридичної особи не підтверджують повноваження діяти за правилами самопредставництва (постанова КЦС ВС від 06 листопада 2023 року у справі № 149/289/21).

Прессекретар