Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Господарський суд Житомирської області ухвалою від 21 травня 2019 року у справі № 906/1290/15 про банкрутство ДП «Червоненський завод продтоварів» клопотання Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, прокуратури Житомирської області та Міністерства юстиції України задовольнив, провадження у справі закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 24 липня 2019 року ухвалу місцевого господарського суду скасував, справу направив для продовження розгляду.
Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі ухвалу місцевого господарського суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зауважив, що «відсутність предмета спору» в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).
Зазначене не виключає можливості припинення існування предмета спору відповідно до законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги ч. 4 ст. 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на момент ухвалення судами попередніх інстанцій рішень, які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Тож процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди у справі про банкрутство або закриттям провадження у справі про банкрутство на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети, визначеної Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яким встановлено умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Отже, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації чи ліквідації (ч. 4 ст. 96 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), неукладення впродовж тривалого строку мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв’язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляє можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство.
(матеріал з офіційної сторінки КГС ВС у соціальній мережі Facebook)
Повний текст постанови за посиланням:
Прессекретар