Стаття Сидорчук О.В. до 27-ої річниці створення господарських судів України

До 27-ої річниці створення господарських (арбітражних) судів України

Правосуддя – це справедливість у дії!
І.Самсін 

…йти до суду — значить звертатися до справедливості,
оскільки суддя прагне бути ніби уособленою справедливістю;
до того ж люди шукають неупередженого суддю…
Арістотель

   Сьогодні ми знаходимося на зламі епох, шляхів, інтересів. Кожного дня зустрічаємо нищівну критику судової системи, судів та суддів. Стали частими та звичними гучні гасла про відсутність справедливого правосуддя, «корупційну хворобу» у царині Феміди. Час від часу в мережі Інтернет розповсюджують різноманітні рейтинги з низькими показниками рівня довіри та поваги суспільства до володарів мантій.
   Хто виливає такий бруд? Хто є «збудником», «вірусом» такої інформації? Перш ніж «виховувати таку культуру» у суспільстві, давайте об’єктивно висвітлювати події, дотримуватися балансу протилежних точок зору, відмежовувати факти від думок, реальний стан подій від «роздутої» та перевернутої інформації в медіапросторі. Перш, ніж посилатися на відповідні результати рейтингів, давайте враховувати їх критерії та причини взятих показників.
   Можу впевнено стверджувати, що більшість громадян ніколи і не брали участь у судовому процесі, не були особисто присутні у залі судових засідань, відповідно, і думки про роботу національних судів формуються саме з медіасфери, а не з власного досвіду. Підтвердженням цьому є також наявність публікацій зі змістом «я дуже часто чую занепокоєння тим, що відбувається у секторі юстиції та правосуддя…». Знову ж це «чую», а не власне «бачу», «знаю», «розумію».
  Суспільству нав’язують думку про те, що суд – установа, якій не довіряють. В голови громадян вкладають «аналіз» справ, рішення у яких ніби є неправильними, і судді не такі, і роблять вони не те; вже можна почути і заклики фізичної розправи над суддями. Чи не призведе така дискредитація до знищення цього інституту? Хто ж тоді виступить на захист прав і основоположних свобод людини і громадянина? Яким чином будуть вирішуватися спори? Якщо від людини, яка не має правової обізнаності, чути про те, що вона «не бачить змін у судовій системі», про те, що «правосуддя тупцює на місці», є цілком очевидним, то відверта неповага та безпідставна критика судових рішень з боку політиків, експертів, активістів, державних та громадських діячів, працівників правоохоронних органів є неприпустимою. Напрошується висновок, що буде достатньо лише правильно налаштувати громадську думку, а далі належно спрямоване «громадянське суспільство» підтримає.
   У своєму виступі на ХІІ позачерговому з’їзді суддів України 26.09.2014 суддя Європейського суду з прав людини Ганна Юдківська зазначила: «Повага з боку держави до авторитету судів є невід'ємною передумовою впевненості суспільства в судах і, в ширшому сенсі, верховенства права. Для того, щоб це відбулося, конституційних гарантій незалежності та неупередженості судової гілки влади недостатньо. Ці гарантії повинні бути ефективно впроваджені у повсякденне ставлення та поведінку органів влади. ...Згаданий у преамбулі Конвенції принцип верховенства права як необхідний елемент демократії не може існувати без визнання авторитету судової влади».
   Ще у стародавніх римлян діяв принцип "Res judicata facit ex albo nigrum, ex nigro album, ex curvo rectum, ex recto curvum" («Прийняте судове рішення робить біле чорним, чорне білим, пряме кривим, криве прямим»), тобто всі приватні суперечки і оцінки повинні були припинятися відразу ж після набуття чинності рішенням легітимного і авторитетного суду, яким би неправильним по суті воно комусь особисто не здавалося, адже у будь-якому випадку одна із сторін програє справу. Це не втрачає своєї актуальності і сьогодні, і повинно враховуватися у відносинах між усіма суб’єктами права, судовою владою та інститутами громадянського суспільства, ЗМІ. 
   Моя стаття не є зібранням законів, морально-етичних правил поведінки, не є переліком закріплених прав та обов’язків. Я звернулася до особистісної сторони Господарського суду Житомирської області: як кожен суддя, кожен працівник суду сприймає свою посаду, до яких викликів має бути готовим, як необхідно розуміти, приймати різносторонню критику, які виклики професії доводиться щоденно долати.

 Голова суду - Давидюк Валерій Кіндратович: «Суддівство завжди було, є і залишатиметься вершиною юридичної професії як втілення очікуваних чеснот і довіри, як покликання забезпечувати захист на рівні закону. Не треба бути юристом, щоб зрозуміти, що бути суддею – це величезна відповідальність, постійна внутрішня боротьба між справедливим «за» та таким же справедливим «проти», контроль за власною поведінкою як у професійному, так і повсякденному житті. Кожен суддя повинен дотримуватися принципу справедливості незалежно від того, чи вирішує він долю у залі судових засідань, чи знаходиться поза межами суду.
   Щоб опанувати вінець юридичної професії, треба поєднати у собі такі якості, як: справедливість та людяність; стриманість та рішучість, відвертість; терплячість та ввічливість; накопичений досвід та постійне черпання нового; милосердя та відсторонення від чужих і власних почуттів».

Суддя Машевська Оксана Петрівна: «Бути суддею – це покликання, покликання серця та душі, яке відчуваєш ще задовго до того, як приміряєш мантію; це сенс життєвої дороги; це постійне бажання встановити істину! І завжди, кого б чи чого б це не стосувалося, треба починати з людини, адже саме людина впливає на посаду– або псує, або окриляє.Щоб повернути довіру громадськості до правосуддя, треба починати з носія судової влади – із себе. Незалежно від шаленого тиску, маніпулювань та негативної критики, треба зберігати свою життєву позицію, дотримуватися принципу справедливості та доброчесності. Здійснення правосуддя не залежить від настрою, від погоди, від суб’єктивізму. Якщо у державі і виявлені поодинокі випадки корупції, навіть і у судовій системі, то не варто плямувати образ досвідчених служителів Феміди, образ судової влади загалом. Повторююся, все залежить від кожної людини!».
   Машевська Оксана Петрівна – суддя, яка, не бажаючи укорінитися у матеріалах справи, залишатися в одній точці, де сходяться протилежні позиції, займається науковою діяльністю, збагачує свою суддівську «скриню» унікальним досвідом і великим обсягом практичного матеріалу.

 Суддя Лозинська Ірина Василівна: «Завдання, яке стоїть сьогодні перед державою і суспільством – створити належні умови, які виключали б можливість втручання у здійснення правосуддя, у яких суддів сприймали б як дійсно незалежних арбітрів. Крім уміння правильно застосувати закон, суддя повинен проявляти мужність і принциповість, не боятися приймати правильне рішення, тобто вміти витримати тиск та протистояти йому, особливо, якщо тиск виходить від високих посадових осіб; не піддаватися корупційним ризикам; бути засобом стримування від зловживань органами влади та місцевого самоврядування наданими повноваженнями. Щодо довіри та поваги до правосуддя, то їх похитнули, перш за все, не самі судді,  а ті, хто у будь – який спосіб намагався вплинути на прийняття судового рішення; некоректна поведінка представників сторін, які пояснюють свій програш у справі упередженістю суду, не бажаючи визнати свої помилки, недопрацювання та слабкість правової позиції.»
   Лозинська Ірина Василівна – «суддя, яка несе віру туди, де вагаються, надію – де відчай, радість – де страждання, світло правди – де темрява», - так висловив свою щиру подяку у листі, адресованому Голові Господарського суду Житомирської області, колектив працівників ДП «Будіндустрія» ВАТ «Будівельник» м.Коростишева за професіоналізм, чесність та відповідальність у роботі із захисту прав людини при вирішенні справи про банкрутство, адже завдяки судді Лозинській І.В. працівникам була виплачена заробітна плата у повному обсязі.

 Суддя Вельмакіна Таїса Миколаївна: «Якість судових актів та роботи судової системи в цілому перш за все залежить від якості законодавства та створених державою умов здійснення судочинства. Саме законодавство є знаряддям праці суддів. Воно має бути чітким, зрозумілим та легким у застосуванні. Як зазначив Ціцерон: «Суддя – це закон, що говорить, а закон – це німий суддя».  Вельмакіна Таїса Миколаївна відобразила своє сприйняття стану правосуддя такими поетичними рядками:

      Голівоньку «Феміда» похилила
Із сумом у очах, в душі з тремтінням,
Безмовно споглядає, як безчесно
Глумляться можновладці над її творінням.

      Хто ж ці всі люди, які мантії наділи?
Суворий вид неначебто створили.
А телебачення твердить, що одіозні судді.
Самі ж вони мовчать, законами закуті.

      Кому цікаво, що вони прекрасні татусі і ніжні мами…
Та лиш увесь свій час займаються судових справ томами.
Відкриті для людей, водночас «безголосі»,
Беззахисні та від усіх, на жаль, залежні досі.

      Вважалися вони в усі часи і в кожної держави
Вінцем достойним справедливості і права.
А зараз їм усім самим вінок…терновий лиш оділи,
На плаху привели – вину…не встановили.

      Та розуміє кожне покоління,
Історія не дасть забути, бо не тлінна,
Що є підтекстом цього «приговора»
Беззаперечний факт про те, хто голосніше всіх кричить: «Держите вора!»

 Окрім суддів, «романтикою» юридичної професії, діяльності у Господарському суді Житомирської області поділилися прес-секретар суду Фещук Катерина Олександрівна та помічник судді Павліченко Наталія Миколаївна.

   Прес-секретар суду – Фещук Катерина Олександрівна: «Я повністю погоджуюся із висловом Ульпіяна: «Справедливість – це непорушне й постійно незмінне прагнення надати кожному належне йому право», тобто дії судді як уособлення судової гілки влади повинні виключно спрямовуватися на захист та відновлення прав та законних інтересів. Щодо частих та гучних сьогодні обговорень про корупцію, то це неначе «онкохвороба», яка проникла в організм людини.  Я вважаю, що на шляху боротьби із цим явищем кожна людина повинна формувати свою особистість з високим рівнем правової культури; необхідне реальне притягнення осіб до кримінальної відповідальності із виключенням такого запобіжного заходу, як застава, забезпечення єдності та незмінність законодавства».

   Помічник судді Павліченко Наталія Миколаївна: «Судова система забезпечує доступність  правосуддя для кожної особи в порядку, передбаченому Конституцією та законами України. Сьогодні трапляються випадки, коли ще розгляд справи не розпочався, а учасники вже агресивно налаштовані. Чому? Чи визнаватимуть вони справедливим таке рішення після його ухвалення? Я вважаю, що такий учасник вже має негативний досвід, пов’язаний із розглядом справи в інших судочинствах, зокрема і господарському, в якості  позивача чи відповідача, тому вони можуть зловживати своїми правами чи обов’язками, іноді і не у процесуальний спосіб, поширювати власнусуб’єктивну позицію, міркування у ЗМІ. Незважаючи на це, суд повинен зберігати об’єктивність та неупередженість при розгляді справ, всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів та прийнятті рішення. Що ж до вироблення «імунітету» до такої «хвороби», як корупція, то у вузькому сенсі кожному треба починати із себе – або ж продовжиться «ланцюг» без його кінцевої ланки, або ж «обірветься»на початку, у широкому - проводити прозорі та вкрай необхідні реформи в різних сферах суспільного життя із залученням громадськості, фахівців, міжнародних спостерігачів тощо».

    Таким чином, наявність проблем у здійсненні правосуддя, авторитет судової влади в цілому є питаннями національного масштабу, який залежить від кожного з нас. І не припустимою є  критика судової системи, перш за все, іншими гілками влади шляхом маніпулювання громадською думкою, поширенням виключно негативної інформації, яка ставить судову владу в «тінь» справедливості!

Секретар судового засідання Сидорчук О.В.