Стаття судді Ірини Лозинської на тему: «Врегулювання спору за участю судді»

В межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів окружних господарських судів, судді Господарського суду Житомирської області з 25 лютого по 01 березня 2019 проходили навчання в приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

За окремою програмою «Врегулювання спорів за участю судді в господарському судочинстві»  були прочитані лекції на такі теми:

1.Врегулювання спорів за участю судді: міжнародний та національний досвід, огляд законодавства.

2.Організаційно – правові засади (принципи) застосування врегулювання спору за участю судді у господарському судочинстві, порядок та умови проведення.

Під час лекцій викладачі Національної школи суддів України, судді Верховного Суду України у відставці, кандидати юридичних наук, заслужені юристи України Шаповалова Ольга та Потильчак Олександр розповіли слухачам про найкращі міжнародні практики та національний досвід у сфері врегулювання спорів; було дано визначення змісту поняття «Врегулювання спору за участю судді» (далі – ВСС) та його відмежування від інших способів вирішення спорів; ознайомлено з витоками ВСС та його законодавче врегулювання в сучасному процесуальному праві України; зазначено про переваги врегулювання спорів за участю судді.

Були продемонстровані відеофільми на вказану тему.

Судді також брали участь у тренінгах, рольових іграх  та модерованих дискусіях.

Крім того, кандидатом психологічних наук Маслюком Андрієм була прочитана цікаво вибудувана лекція на тему «Психологічні аспекти врегулювання спорів за участю судді».

В результаті навчання судді також дізнались, що процедура примирення сторін має історичний характер. Так залагодження конфліктів між сторонами шляхом укладення угод та компромісу часто практикувалося в Стародавньому Римі для уникнення судової тяганини. Крім того, ефективність примирних процедур в Середньовічній Європі значно підвищилася, коли було запроваджено сплату грошового відшкодування за різні правопорушення. В Україні процедура примирення зародилася ще за часів Київської Русі, де діяло звичаєве право. Саме воно стало основою першої української правової пам’ятки — Руської Правди. Зокрема, у правових нормах Руської правди була закріплена можливість заміни кровної помсти грошовим викупом за образу.

Також повідомлено, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 18.09.2002  щодо медіації в цивільних справах рекомендовано урядам держав-членів: сприяти медіації в цивільних справах, де це доречно; ужити або підсилити залежно від обставин усі заходи, які вони вважають за потрібні, з метою поступального втілення в життя керівних принципів медіації в цивільних справах.  У цілях цієї Рекомендації термін «цивільні справи» стосується справ, дотичних до цивільних прав й зобов'язань, включно зі справами в галузі комерційного, споживчого та трудового права.

Одночасно проінформовано, що у Висновку № 6 (2004) Консультативної ради європейських суддів щодо ролі судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів, звернуто увагу, серед іншого, на ролі судді в посередництві під час судового провадження, конфіденційності таких посередницьких дій та зняття конфіденційності у разі згоди сторін.

Порядок врегулювання спору за участю судді визначено главою 4 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 186 ГПК України, врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті.

Згідно із ст. 187 ГПК України, про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі. У випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається.

За ч. 2 ст. 188 ГПК України проведення врегулювання спору за участю судді здійснюється у формі спільних та (або) закритих нарад. Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їх представників та судді.

Закриті наради проводяться за ініціативою судді з кожною зі сторін окремо.

Оскільки законодавцем правом ініціювати закриті наради уповноважено виключно суддю, під час дискусій судді висловили побоювання, що проявлена суддею ініціатива, а також розмови під час закритих нарад можуть викликати у протилежної сторони сумніви щодо неупередженості суду.

Разом з тим, навели  свої міркування, що застосування закритих нарад доречне, коли сторони не можуть на спільних нарадах дійти до спільної думки, занадто емоційні чи напружені, або є якась інформація, важлива для розгляду спору, однак, її не коректно висловлювати назагал.

Частиною 5 ст. 188 ГПК України передбачено, що під час проведення спільних нарад суддя з’ясовує підстави та предмет позову, аргументи учасників, роз’яснює сторонам предмет доказування стосовно категорії спору, який розглядається, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання сторонами спору. Суддя може запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору.

Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 188 ГПК України, під час закритих нарад, суддя має право  звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, однак не має права надавати сторонам юридичні поради та рекомендації, а також надавати оцінку доказів у справі.

Інформація, отримана будь-якою із сторін, а також суддею під час проведення врегулювання спору, є конфіденційною (ч. 8 ст. 188 ГПК України).

Вільність форми спілкування судді та сторін забезпечується тим, що під час проведення врегулювання спору за участю судді протокол наради не ведеться та не здійснюється фіксування технічними засобами, що передбачено тією ж ч. 8 ст. 188 ГПК України.

Тому очевидно, що для зручності такого спілкування необхідно забезпечити  функціонування спеціальних  кабінетів в приміщенні суду.  Доцільним  визнано  також розміщення відповідних стендів з інформацією для учасників судових процесів про спосіб мирного врегулювання спору.  

Статтею 189 ГПК України передбачено умови, за яких врегулювання спору за участю судді припиняється, а саме:

1) у разі подання стороною заяви про припинення врегулювання спору за участю судді;

2) у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді;

3) за ініціативою судді у разі затягування врегулювання спору будь-якою із сторін;

4) у разі укладення сторонами мирової угоди та звернення до суду із заявою про її затвердження або звернення позивача до суду із заявою про залишення позовної заяви без розгляду, або в разі відмови позивача від позову чи визнання позову відповідачем.

Статтею 190 ГПК України встановлено чіткі терміни, відведені на врегулювання спору за участю судді - не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення, а також зазначено, що строк проведення врегулювання спору за участю судді продовженню не підлягає.

Таким чином, інститут врегулювання спору за участю судді – це новела для господарського судочинства, з іншим алгоритмом вирішення спору між учасниками справи.  Таким чином, ВСС - це не суд і не справедливість.  Це:

- бажання сторін вирішити спір мирним шляхом, незалежно від стану правової позиції;

- відмова від частини боргу, що вимагає великої мужності та сили;

- гідна поведінка однієї зі сторін справи, яка обов’язково послужить прикладом для іншої сторони та стане приводом для подальшого примирення.

Отож, на суддів законодавчо покладено обов’язок фахово вказувати сторонам на шляхи примирення, пропонувати дії, які потрібно вжити та які сприятимуть примиренню сторін; створити умови для вирішення спору самостійно; заохочувати сторін до мирного врегулювання спору; запропонувати сторонам знайти найкраще рішення; переконати учасників справи у необхідності оздоровлення відносин та демонстрації поваги один до одного.

Однак, чи дозволить сучасний бізнес, щоб у його світ войовничого самоствердження, безперестанних конфліктів, недовіри, праведного гніву і гіркоти поразки увірвався свіжий вітер примирення і взаємних поступок?

Варто визнати, що за час дії нової процесуальної процедури врегулювання спору, скористатися правом на її застосування у Господарському суді Житомирської області виявили одиниці учасників  судових спорів. Та навіть ці випадки не можна навести в якості прикладу успішного застосування ВСС, оскільки мирного вирішення спору так і не відбулося. До того ж імперативна норма про зміну складу суду внаслідок  «невдалої» спроби примирити сторін, наштовхує на думку, що взаємна згода  учасників спору на застосування ВСС була зумовлена іншими міркуваннями, ніж на його врегулювання.   

Прес-секретар