Участь у науково-практичній конференції, яка відбулася 24-26 травня 2011 року на базі Одеського апеляційного господарського суду, голови господарського суду Житомирської області на тему: "Становлення господарської юрисдикції в Україні – 20 років досвіду".

Система  господарських  судів  створена  в  Україні   на  основі реорганізованих арбітражних судів.

Проте й вона також потребує подальшого вдосконалення, оскільки разом із динамічним розвитком і зміною законодавства, що регулює економічні відносини, ускладнюються й завдання, які повинні вирішувати господарські суди. При цьому постійно зростає обсяг їхньої роботи, розширюється сфера судового контролю.

Сприяючи забезпеченню господарського правопорядку, господарські суди тим самим сприяють функціонуванню і розвитку економіки. Чим складніша система господарських відносин, чим серйознішими є господарські справи, що розглядаються, та економічні наслідки прийнятих судами рішень, тим вища і відповідальніша роль господарських судів у забезпеченні нормального функціонування економіки.

Актуальність та інтерес до перспектив розвитку господарського судочинства обумовлений тим, що господарські суди - це елемент системи органів судової влади, роль яких у сучасному суспільстві зростає, а їхня діяльність, що ґрунтується на конституційних принципах, безпосередньо спрямована на забезпечення суверенітету демократичної держави, захист прав та інтересів громадян і організацій, сприяє нормальному функціонуванню і розвиткові ринкової економіки. Крім того, актуальність проблем, пов'язаних з реформуванням судочинства посилює ще й та обставина, що реформування, яке мало до цього часу недостатньо системний характер, спричинило створення громіздкої й не в усьому узгодженої судової системи, що до певної міри обмежило безпосередній доступ до правосуддя.

Таким чином, актуальність обговорення питань організації та розвитку господарських судів зумовлена, з одного боку, практичними проблемами трансформації суспільства й судової влади в цілому і функціонуванням системи господарських судів України в умовах судової реформи, зокрема, а з іншого - проблемами, пов'язаними із забезпеченням такої трансформації.

"Реформування судової системи і судочинства є надзвичайно важливим питанням, яке пов'язано зі становленням суду як дійсно незалежної й самостійної гілки державної влади. Зрозуміло, що без реальної незалежності суддів неможливо і говорити про неупереджений захист прав і законних інтересів громадян та юридичних осіб."

Нажаль, останнім часом деякі політики замість дійсного реформування судової системи в цілому, та господарських судів, як невід'ємної складової цієї системи, зокрема, прагнули забезпечити себе можливістю тим чи іншим чином впливати на суд, готові були навіть зруйнувати основи судової системи та послабити її як самостійну складову державної влади.

Господарські суди, а також досвід їх 20-річної судової практики є наразі точним індикатором процесів, які відбуваються в економіці нашої держави. Зміцнення авторитету господарського правосуддя, наближення діяльності господарських судів до потреб сьогодення є саме на часі.

На погляд переважної більшості правознавців, зміни у судоустрої за своєю суттю мають бути еволюційними, а не докорінними та радикальними (революційними), й спрямованими на повну перебудову судової системи на принципово нових началах.

Для забезпечення втілення очікувань суспільства й виконання законодавчо окреслених завдань судова система має бути стабільною, тобто незмінною, протягом певного часу. А підставою для докорінного реформування системи судів повинна бути абсолютна доведеність її неефективності, тобто нездатності виконувати покладені на неї функції та завдання.

Серед проблем, які потребують сьогодні вирішення залишається актуальною проблема нечіткої визначеності компетенції господарських і адміністративних судів. При вирішенні даного питання, на наш погляд, слід враховувати стан правового регулювання в сфері господарювання, історичний досвід здійснення правосуддя в цій сфері та наявність існуючої системи господарських судів України, яка довела ефективність своєї діяльності.

На нашу думку не виправдовує себе віднесення господарських за своїм змістом і правовою природою спорів (податкових, щодо визнання недійсними актів державних та інших органів тощо), з огляду лише на ознаку їх "публічності", до підвідомчості адміністративних судів. Звідси постає проблема визначення поняття "господарський спір", визначальних ознак господарського спору, і на цій підставі — уточнення переліку спорів, що належать до господарських.

Правосуддя у сфері господарювання здійснюється для вирішення проблем у правовідносинах суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідним справам притаманний чітко виражений господарський зміст. Тому, до юрисдикції господарських судів в Україні слід віднести усі спори, які виникають між суб'єктами підприємницької діяльності, включаючи іноземних суб'єктів господарської діяльності.

У компетенції господарських судів мають залишатися в тому числі і справи за позовами органів державного управління, контролю та нагляду за господарською діяльністю щодо застосування адміністративно-господарських санкцій. Адже в організації та здійсненні господарської діяльності беруть участь не тільки суб'єкти господарювання, а й, зокрема, суб'єкти організаційно — господарських повноважень, під якими, виходячи із змісту положень Господарського кодексу України, розуміються органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією щодо суб'єктів господарювання. Відносини між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно — господарських повноважень за своїм змістом є насамперед економічними, майновими, а організаційні елементи виконують у них допоміжну роль. Тобто, при розмежуванні компетенції між адміністративними та господарськими судами за основу має бути взято не лише суб'єктний склад, а й зміст правовідносин. Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що господарські суди повинні розглядати всі справи, пов'язані з господарсько-правовими відносинами, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Із віднесенням корпоративних спорів до підвідомчості господарських судів відчутною стала потреба більш докладного правового регулювання процедури розгляду і вирішення корпоративних спорів, особливості яких у чинному ГПК України враховані недостатньо. На думку деяких науковців "потребує більш чіткого визначення і саме поняття корпоративних спорів, а оскільки останнє є похідним від категорій корпоративних прав і корпоративних відносин, то більш досконалого формулювання потребують і ці категорії матеріального (господарського) права".

Вирішення вищенаведених проблем на законодавчому рівні має покласти кінець суперечкам щодо віднесення тих або інших спорів до адміністративних, господарських чи цивільних і, зрештою, сприятиме чіткому визначенню відповідних судових систем.

Як правило, судова реформа покликана привести національну судову систему у відповідність із соціально — економічними та політичними змінами, що відбулись у суспільстві. І повинна не обмежуватись лише законодавством про судовий устрій, а й включати як невід'ємну складову оновлення процесуальних законів.

На наш погляд, необхідно дуже обережно та серйозно підходити до змін у процесуальному законодавстві. Твердження, що господарське процесуальне законодавство потребує приведення у відповідність до вимог часу та європейських стандартів відправлення правосуддя відповідає дійсності. Взагалі, у ході подальшої процесуальної реформи необхідно перш за все домогтися концептуальної узгодженості та системності заходів реформування на основі уніфікації та раціоналізації підходів та принципів структурної побудови кодифікованих процесуальних актів, термінології, що використовується, уникнення необґрунтованих відмінностей та розбіжностей у процесуальному законодавстві різних галузей. Однак неодмінною умовою має бути й врахування специфіки видів судочинства, зокрема господарського, оскільки тут найбільш важливим є максимально швидке та оперативне вирішення спірних ситуацій, що виникають у процесі здійснення господарської діяльності.

Як відомо, у квітні 2010 року робочою групою Вищого господарського суду України, за участю суддів місцевих та апеляційних господарських судів, був розроблений новий проект Господарського процесуального кодексу України з метою внесення його на заміну раніше поданими народними депутатами законопроектів. Вважаємо, що його прийняття було б важливим кроком вперед у процесі здійснення судової реформи.

Актуальною є також проблема вдосконалення господарського матеріального законодавства, зокрема, Господарського кодексу України. Це повинна бути фахова законопроектна робота щодо усунення колізій та суперечностей Цивільного та Господарського кодексів України. Цілком підтримуємо тезу, яка звучала в доповіді А.Й. Осетинського на Пленумі Вищого господарського суду України "Про підсумки роботи господарських судів України у першому півріччі 2010 року "про створення робочої групи з метою напрацювання пропозицій у зв'язку з необхідністю розроблення нової редакції Господарського кодексу. Як зазначає А.Й. Осетинський "необхідність проведення такої роботи відчувається вже давно і дедалі сильніше, однак за надуманими теоретичними суперечками лише втрачено дорогоцінний час, який міг би бути спрямований на розв'язання реальних практичних проблем". При цьому "є необхідними напрацювання науковців відділення економіки Національної академії наук України, які ще в 2006 році розробили концепцію модернізації господарського законодавства на базі Господарського кодексу України, що передбачає вдосконалення та збільшення кількості норм цього Кодексу шляхом інкорпорації до нього положень законів, які регулюють відносини у сфері господарювання."

Безперечно прийнятий Закон України "Про судоустрій України і статус суддів", який передбачає збереження системи господарських судів та спрямований на подальше розширення спеціалізації судів - крок вперед на шляху реформування судочинства. Беззаперечним здобутком вказаного Закону є вирішення проблеми побудови системи судів загальної юрисдикції, зокрема, щодо місця у цій системі вищих спеціалізованих судів, а відповідно і Вищого господарського суду України.

На думку науковців, система господарських судів є однією із небагатьох соціальних систем, реформування якої дало в останні роки позитивний результат. При цьому їй завжди була притаманна організаційна єдність . Тому, можливо потребує деякого переосмислення запропонований Законом України "Про судоустрій та статус суддів" перерозподіл повноважень між головою суду і керівником апарату суду, оскільки він негативно впливає на оперативне вирішення організаційних питань, а також на організацію роботи апарату суду. При цьому повноваження голови суду щодо апарату суду надзвичайно обмежуються.

На думку суддів господарського суду Житомирської області в суді слід зберегти організаційну єдність, за якої апарат суду підпорядковується голові суду.

На завершення можна упевнено сказати, що перетворення державного арбітражу в арбітражні суди, а потім - у господарські надало можливість оптимально пристосувати механізм юрисдикційного органу, призначеного для розгляду господарських спорів, до властивостей і особливостей цих самих спорів. Однак науково-практичний пошук більш оптимального і досконалого механізму їх вирішення на цьому не завершується.

Голова господарського суду

Житомирської області                                                                                  В.Бобрович