Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Машевська О.П.
суддя Господарського суду Житомирської області,
аспірантка
Національний університет біоресурсів
і природокористування України
м. Київ, Україна
НЕПРАВОМІРНА ПІДПРИЄМНИЦЬКА ПРАКТИКА У СФЕРІ ПОСЛУГ: ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Недосконалість вітчизняного законодавства періоду 1991-2006 років, а подекуди загалом його відсутність, створили умови для нечесної підприємницької практики у сфері послуг.
Попри те, що Закон України «Про захист прав споживачів» в редакції 12.01.2006 року у статті 18 гарантував споживачу право вимагати розірвання договору і відшкодування збитків, завданих придбанням послуги [1], інформація про яку була недостовірною або неповною, довести в суді факт введення себе в оману споживачу було неможливо, оскільки той обсяг інформації, який доводився компаніями про послугу, що надавалася, розглядався як достатній для свідомого її вибору споживачем. Правило частини 6 статті 18 цього Закону про те, що споживач не мав спеціальних знань про властивості та характеристику послуги, які він придбав [1], не діяло через застосований законодавцем термін «припущення».
Вперше термін «нечесна підприємницька практика» введено в цивільний обіг Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів», який такою вважає будь-яку підприємницьку діяльність, що вводить споживача в оману, коли під час пропонування послуги споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору [1].
З 13.01.2006 року Закон України «Про захист прав споживачів» забороняє як таку, що вводить споживача в оману, діяльність з утворення, експлуатації або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Цим Законом у частині 6 статті 19 передбачено, що за ведення нечесної підприємницької практики настає відповідальність згідно із законодавством [2]. Водночас правові конструкції випадків поршень прав споживачів на ринку послуг згідно статті 23 цього Закону сформульовані настільки нечітко, що застосувати їхдо діяльності пірамідальних схем (інших подібних до них схем) юридично неможливо навіть сьогодні, так само як і інше законодавство.
У статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава з 13.01.2006 року гарантує споживачам державний захист їх прав шляхом створення умов для здобуття ними знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання послуг відповідно до їх потреб [2].
Водночас відсутність у Законі правового механізму виконання статті 5 компетентними органами держави вказує на її декларативний характер, а відтак, на відсутність дієвих превентивних запобіжників введенню споживачів в оману компаніями, що нечесно практикують на ринку послуг.
Принагідно слід звернути увагу, що Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», у статті 15-1, що діє з 13.01.2008 року, розцінює поширення інформації, що вводить в оману невизначене коло осіб шляхом замовчування окремих фактів, що могли вплинути на наміри цих осіб щодо послуг цього суб’єкта господарювання недобросовісною конкуренцією [3].
До прикладу, визнана такою, що вводить в оману невизначене коло осіб обгортка цукерки з назвою «Ананас для Вас», оскільки у складі цього продукту ананас або продукти його походження (сік, пюре тощо) відсутні, в поєднанні із зображенням плоду ананасу без зазначення на упаковці «зі смаком ананасу» або «з ароматом ананасу».
На думку автора, введення споживача в оману діяльністю з утворення пірамідальних схем слід оцінювати саме через вжитий у Законі України «Про захист прав споживачів» термін «нечесна підприємницька практика», оскільки наведений приклад недобросовісної конкуренції, що мав місце у сфері послуг, жодним чином не характеризує виробника цукерки шахраєм.
З 03 серпня 2010 року функцію забезпечення єдиної практики застосування норм матеріального права здійснює Верховний Суд України, який вперш про проблематику «пірамідальної схеми» висловився у постанові від 23.05.2012 року, у якій встановив, що споживач сплачувала кошти не за сам товар (автомобіль), а за можливість одержання права на його купівлю, а ПАТ «Філдес Україна» без залучення власних коштів, формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи. Верховний Суд визнав, що діяльність компанії з реалізації системи «Кар Кредит» була діяльністю пірамідальної схеми [4]. Спірні правовідносини оцінено Верховним Судом України виключно через категорію «нечесна підприємницька практика» за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»
Діяльністю , яка вводить споживача в оману, Верховний Суд України визнав також діяльність ТОВ «Дія Фінанс» з реалізації споживачам програми «Розвиваюча», у якій компанія формувала групу учасників, організувала та проводила заходи по розподілу їх коштів, надавала учаснику відповідну суму в позику за рахунок коштів інших учасників тощо [5].
У справі 2013 року, де споживач скаржився на діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» з реалізації системи придбання автомобілів у групах «Авто Так», Верховний Суд України вперше констатував, що у Законі України «Про захист прав споживачів» відсутнє нормативне визначення поняття «пірамідальної схеми», однак дійшов висновку, що у п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону визначені його обов’язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару [6].
Верховний Суд України не визнав діяльність ТОВ «АВТО ПРОСТО» за системою придбання автомобілів у групах «АвтоТак» як функціонування «пірамідальної схеми», оскільки за схемою придбання товарів у групах придбавають товар усі учасники за рахунок об’єднання внесків кожного з них. Різниця між споживачами – учасниками схеми є тільки в часі одержання автомобіля кожним із них, за умови виконання своїх зобов’язань.
Крім того, як дійшов висновку Верховний Суд України, у системі придбання автомобілів у групах «АвтоТак», ТОВ «АВТО ПРОСТО» здійснює лише адміністрування фінансових коштів, що підпадає під поняття «фінансова послуга» в розумінні ч. 5 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» [6].
З 09 січня 2012 року послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах за цим Законом належать до фінансових, а діяльність з їх надання – ліцензійною. За таких обставин, Верховний Суд України зробив висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.
Розглядаючи у 2016 році справу щодо діяльності ТОВ «ЕкономКомфорт» з надання споживачам послуг, спрямованих на отримання позики, Верховний Суд України лише врахував, що останні вважаються фінансовими в розумінні Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг», а ТОВ «ЕкономКомфорт» надає їх без отримання відповідної ліцензії [7].
Водночас поза правовою оцінкою Верховного Суду України залишився сам зміст адміністративних послуг, що надавала ця компанія споживачам за їх кошти (дбайливе оформлення договору про участь у програмі з дотриманням вимог чинного законодавства, інформаційна, консультаційна, роз’яснювальна та довідкова послуга з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі) та чи були ці послуги необхідними для отримання позики готівкою. Адже як слушно зауважив Конституційний Суд України, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги.
Приймаючи до уваги, що фінансова послуга, за визначенням цього Закону, надається з метою отримання прибутку, Верховний Суд України не оцінив, чи є він справедливим, на що звернув увагу у своєму Рішенні Конституційний Суд України, визнавши споживача більш слабким суб’єктом економічних відносин[10].
Підсумовуючи вищевикладене, автор вважає, що правова оцінка діяльності «пірамідальних схем» на даний час здійснена Верховним Судом України не повно, оскільки не враховує директиву 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року щодо несправедливих видів торговельної практики, у якій зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов’язання торговця.
Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
_03_03.png)
