Від арбітражу  - до Господарського суду Житомирської області   

    Час створення державного арбітражу в Житомирській області припадає на важкі роки Другої світової війни та свідчить про важливість і необхідність існування окремої державної ланки по розгляду господарських спорів. У західних районах області ще точились бої по знешкодженню окремих груп німецько-фашистських загарбників, а вже 16 січня 1944 року на посаду головного державного арбітра при Житомирському облвиконкомі було призначено Кушелєва М.І., який на цій посаді працював десять років. 

Як видно з книги наказів Житомирського обласного державного арбітража, наказом головного арбітра були зараховані до штату та призначені на посади: старшим консультантом Зінкевич Костянтин Григорович ( наказ №2 п.1 від 26.01.1944 року), секретарем Лаврушева Лідію Северинівна ( наказ №2 п.2 від 27.01.1944 року) та кур’єром-прибиральницею Прус П.А.( наказ №3 від 20.05.1944 року).

У складний післявоєнний період і в наступні роки арбітри і працівники державного арбітражу області кваліфіковано і відповідально виконували свої обов‘язки по захисту законних прав і інтересів сторін, забезпечуючи дотримання вимог чинного законодавства.

Протягом семи років (з січня 1954 р. по липень 1961р.) головним державним арбітром області працював Бородавко І.П.

На той час діяльність держарбітражу регулювалась Положенням "Про державний арбітраж", затвердженим постановою ЦВК і РНК СРСР від 3 травня 1931 року, а згодом і положенням, затвердженим Раднаркомом УРСР 30 травня 1945 року.

Згідно з постановою Ради Міністрів СРСР від 10 червня 1954 року №1153 та постановою Ради Міністрів УРСР "Про державний арбітраж" від 25 червня 1954 року №866 обласні державні арбітражі були виведені з підпорядкування Міністерства юстиції УРСР і підпорядковані виконавчим комітетам обласних Рад депутатів трудящих.

У 1959 році органам державного арбітражу було надано право визнавати недійсними повністю чи частково господарські договори. В свою чергу, на керівників підприємств, організацій та установ було покладено обов’язок вживати дієві заходи щодо усунення виявлених держарбітражами недоліків у господарській діяльності та повідомляти останні про вжиті заходи.

Письмові документи -  книги наказів, які ведуться з січня 1944 року, засвідчують, що кількість працюючих у державному арбітражі впродовж двох десятків років складала 2-4 чоловіки.

Періодично штати скорочувалися: звільняли арбітра і консультанта, і в арбітражі залишалися працювати головний арбітр і секретар-друкарка.

Саме складністю роботи, надмірним навантаженням при розгляді спорів було викликано те, що на протязі 1961-1965 років на посаду головного арбітра призначались по черзі три працівники, які  через рік-два, відпрацювавши на посаді, звільнялись за власним бажанням. Через низьку заробітну плату, але велику завантаженість, мали місце плинність кадрів. Але оскільки в арбітражі працювали сумлінні, самовіддані та люблячі свою справу працівники, арбітраж в цілому виконував покладені на нього обов’язки.

           Працюючи в системі виконавчої влади, головні державні арбітри, поряд із великим обсягом роботи відповідно до своєї компетенції, отримували та виконували завдання голови облвиконкому, його заступників, непов‘язані з діяльністю арбітражу та були підзвітні за виконання  даних доручень. Про такі особливості роботи розповідав працівникам арбітражного суду Редькін Олексій Никифорович, який виконував обов’язки головного державного арбітра в 1963-1964 роках. Більшість спорів, які розглядав арбітраж, стосувались розрахунків за отриману продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання, строків поставки, якості та зберігання. До участі в розгляді арбітражних справ залучались також громадські арбітри.       

         В січні 1966 року обласний державний арбітраж очолив Протасевич Олександр Володимирович, який на даній посаді працював 18 років – до виходу на пенсію за станом здоров’я. 

Протасевич О.В. – учасник бойових дій в період Великої Вітчизняної війни, людина надзвичайної працездатності і порядності, працюючи в радянських виконавчих органах, здобув заочно вищу юридичну освіту і, будучи призначеним на посаду головного державного арбітра, попри всі негаразди в організаційному і матеріально – технічному забезпеченні діяльності арбітражу сумлінно, кваліфіковано, чесно виконував свої безпосередні обов’язки. І сьогодні старше покоління господарників і юрисконсультів, працівників господарського суду зберігає про нього добру пам’ять. Його громадська поведінка, висока моральність та відповідальність за об’єктивний розгляд кожної справи є взірцем для тих, кому відома його діяльність як арбітра і громадянина.

Конституцією СРСР в 1977 році арбітраж було визнано конституційним органом, а в 1979 році прийнято Закон СРСР "Про державний арбітраж СРСР", що значно сприяло підвищенню статусу державного органу по розгляду господарських спорів.

Однак, поява в суспільстві розуміння необхідності запровадження в економіці ринкових механізмів у зв’язку з діяльністю суб’єктів господарювання, заснованих на різних формах власності, державотворчі процеси в УРСР викликали потребу в органі розв’язання господарських спорів, діючого на інших засадах і незалежного від виконавчої влади.

Зміни в економічному житті зумовили необхідність перегляду принципів і методів правового захисту господарюючих суб’єктів. Конкретні умови України визначили доцільність вирішення господарських спорів переважно спеціалізованим інститутом судової влади. Таким спеціалізованим інститутом судової влади став арбітражний суд. Закон про його створення Верховна Рада України прийняла 4 червня 1991 року. В цьому законодавчому акті були визначені прерогативи арбітражного суду саме як одного з гілок судової влади, яка здійснює правосуддя в господарських відносинах. Перетворення органів державного арбітражу в арбітражні суди дало можливість майже оптимально пристосувати механізм юрисдикційного органу, призначеного для вирішення господарських спорів, до особливостей переважної більшості цих спорів. Головною своєрідністю арбітражного суду як ланки судової влади стала його спеціалізація. З прийняттям цього законодавчого акта розпочинається новий сучасний період діяльності та розвитку системи арбітражних судів України. 

Становлення незалежної Української держави викликало потребу у заходах по реформуванню судової системи, зокрема, з цією метою у 1992 році була утворена система арбітражних (гос­подарських) судів.

Спеціалізація судової системи була спрямована передусім на те, щоб створити умови, при яких суд був би максимально доступним та оперативним при вирішенні спорів. Крім того, спеціалізація судової системи допомагала створити більш професійний суддівський корпус.

Подальше реформування судової системи призвело до прий­няття Закону України "Про судоустрій", який закріпив принцип спеціалізації в межах загальної судової системи.

Нові законодавчі акти, прийняті Верховною Радою України, реанімували норми цивільного законодавства, які номінально існували в Цивільному кодексі УРСР, але рідко застосовувались в господарському  житті, принесли нові правила поведінки господарюючих суб’єктів усіх форм власності.

 У вказаний період арбітражний суд області до травня 1997 року очолював Ляхевич Аркадій Петрович, який постійно приділяв увагу, зміцненню законності в господарських відносинах, проведенню семінарів з юристами - господарниками. Як член Пленуму Вищого арбітражного суду України, член Президії Асоціації арбітрів України, член Ради суддів України активно сприяв удосконаленню господарського законодавства.

Час функціонування арбітражу на даному етапі був роками напруженої роботи, постійного творчого пошуку і прагнення до самореалізації. Посилювалась роль і значення арбітражного суду, його внесок у зміцнення законності в господарських правовідносинах.

 З травня 1997 року головою арбітражного суду Житомирської області призначено  Зав’язуна Василя Степановича. У 2001 році Указом Президента України Василю Степановичу Зав'язуну було присвоєно звання "Заслужений юрист України". Колектив господарського суду, який сформувався на даному етапі з честю вирішував поставлені перед ним завдання.

Судді арбітражного суду (1999р.)	Колектив арбітражного суду (2000р.)

 Згідно архівних матеріалів суду в 1998 році колектив арбітражного суду Житомирської області складався із 22 осіб, серед яких 8 суддів та 14 працівників апарату суду, а станом на 1 січня 2000 року  колектив суду уже налічував 45 працівників: 15 суддів та 30 працівників апарату суду. На підставі Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про арбітражний суд” від 21.06.2001 р. №2538 – ІІІ та Указу Президента України „Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України” від 11.07.2001р. №511/2001 арбітражний суд Житомирської області перейменовано в господарський суд Житомирської області. На виконання даного Закону та Указу було створено 7 апеляційних господарських судів, у т.ч. Київський апеляційний господарський суд, юрисдикція якого розповсюджувалась на господарський суд Житомирської області. Проте через перевантаженість за кількістю переглянутих справ, згідно Закону України „Про судоустрій України” та Указу Президента України від 30.05.2002р. №499/2002 „Про утворення Житомирського та Запорізького апеляційних господарських судів та внесення змін до мережі та кількісного складу суддів господарських судів України”, було утворено Житомирський апеляційний господарський суд та віднесено до його юрисдикції господарські суди Вінницької, Житомирської, Хмельницької областей та, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №557-р, збільшено граничну чисельність працівників апаратів господарських судів. Відповідно до Закону України „Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010р. №2453-VI Указом Президента України „Питання мережі господарських судів України” від 12.08.2010р. №811/2010 було ліквідовано Житомирський апеляційний господарський суд, а територіальну юрисдикцію новоствореного Рівненського апеляційного господарського суду поширено на Житомирську область.  

 Керівництво Господарським судом Житомирської області у період з 2003 року по 2016 рік здійснював Бобрович Володимир Миколайович, 1955 року народження, закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка за спеціальністю "Правознавство".

Загальний стаж роботи у галузі права 32 роки.

Заслужений юрист України.

      У 1992 році призначений на посаду арбітра арбітражного суду Житомирської області, 1997-2002 роки – заступник голови (арбітражного) господарського суду, з 01 грудня 2002 року – в.о. голови господарського суду Житомирської області, 07 квітня 2003 року Указом Президента України № 315/2003 призначений головою господарського суду Житомирської області, повторно призначено головою суду Рішенням Ради суддів України від 17.04.2008р. та Рішенням Вищої ради юстиції №234/0/15-13 від 16.05.2013р. У квітні 2014 року зборами суддів господарського суду Житомирської області шляхом таємного голосування обрано головою суду Бобровича В.М. терміном на один рік. На посади заступників голови обрано суддів Давидюка Валерія Кіндратовича та Кострицю Олега Олександровича. У квітні 2015 року зборами суддів господарського суду Житомирської області шляхом таємного голосування обрано головою суду Бобровича В.М. терміном на два роки.  

Відповідно до Постанови Верховної Ради України №1600-VIII від 22.09.2016 року суддю Бобровича В.М. звільнено з посади судді Господарського суду Житомирської області у зв'язку з поданням ним заяви про відставку.

За високий   професійний рівень, значний досвід роботи Бобрович В.М. удостоєний багатьох відзнак та нагород, а саме: нагороджений нагрудним знаком «Почесний працівник арбітражного суду України», Знаком «Почесний працівник господарського суду України», Почесними грамотами Верховного Суду України та Ради суддів України; Вищого господарського суду України та Ради суддів господарських судів України з пам’ятним знаком; Почесною відзнакою Вищого господарського суду України "Знак Пошани"; нагрудним знаком Ради суддів України «За сумлінну працю»; Ювілейним знаком Вищого господарського суду України «20 років господарським судам України», Ювілейною медаллю Вищого господарського суду України,  Знаком Вищого господарського суду України «За сумлінну працю».     

Керівництво Господарським судом Житомирської області у період з 2016 по 2022 рік здійснював Давидюк Валерій Кіндратович, 1967 року народження.

Закінчив Харківську національну академію ім.Я.Мудрого.

Загальний стаж роботи у галузі права 21 рік.

Давидюк Валерій Кіндратович у 2003 році призначений на посаду судді Указом Президента від 03.02.2003р. №58/2003.

З 2006 по 2015 роки займав посаду заступника голови суду.

Давидюк В.К. у 2015 році був призваний до лав Збройних Сил України під час першої черги часткової мобілізації у зону АТО. У квітні 2016 року демобілізувався і приступив до виконання своїх обов'язків.

17 жовтня 2016 року зборами суддів Господарського суду Житомирської області шляхом таємного голосування Давидюка В.К. обрано головою суду терміном на три роки. 

17 жовтня 2019 року зборами суддів Господарського суду Житомирської області, на другий термін поспіль, головою суду обрано Давидюка В.К.

30 листопада 2022 року на зборах суддів Господарського суду Житомирської області, шляхом таємного голосування,  обрано Давидюка В.К. заступником голови Господарського суду Житомирської області.

З 17 квітня 2015 року по 06 березня 2020 року (з повторним обранням 28 квітня 2017 року) посаду заступника голови суду обіймала суддя Терлецька-Байдюк Неля Ярославівна, яка 06 березня 2020 року була звільнена у зв'язку з поданням заяви про відставку.

27 травня 2020 року зборами суддів на посаду заступника голови Господарського суду Житомирської області обрано суддю Кострицю Олега Олександровича. 

        29 травня 2020 року зборами суддів обрано суддю-спікера – Машевську Оксану Петрівну, яка уповноважена висвітлювати офіційну позицію від імені суду, брати участь у публічних заходах за участю представників ЗМІ, інформувати  громадськість про характер, обсяг, обмеження та складності в роботі суду, а також виконувати інші повноваження, спрямовані на реалізацію комунікаційної стратегії суду.

          19 липня 2023 року зборами суддів Господарського суду Житомирської області, повторно, суддею-спікером обрано Машевську Оксану Петрівну.

26 жовтня 2022 року головою суду обрано Кострицю Олега Олександровича, 1975 року народження.                                                                         

Закінчив Львівську комерційну академію за спеціальністю "Правознавство".

Загальний стаж у галузі права понад 27 років.

Костриця Олег Олександрович у 2005 році призначений на посаду судді Указом Президента

від 03.04.2005 р. № 608/2005. 

З 2009 по 2022 роки займав посаду заступника голови суду, з 24 лютого 2022 року - в.о. голови суду.

На даний час у Господарському суді Житомирської області штатна чисельність суддів - 18, в тому числі голова суду  - Костриця О.О.

Судді Господарського суду Житомирської області (2015 р.)

Судді Господарського суду Житомирської області (2020 р.)

На сьогодні штатна чисельність працівників апарату суду складає 80 осіб.

Апарат господарського суду  виконує важливу функцію організаційного забезпечення діяльності суду, спрямовану як на виконання завдань по здійсненню правосуддя, створення  належних умов для реалізації прав і виконання обов’язків учасників судового процесу, так і на забезпечення діяльності суду як відповідної державної установи, підтримання необхідних умов для працівників суду, представників сторін та громадян. 

Відповідно до статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату.                                                          

Керівник апарату організовує злагоджену діяльність усіх структурних підрозділів суду, направлених на забезпечення судового процесу, стабільну та комфортну роботу суддів, представників організацій, підприємств та установ, а також громадян, що звертаються до суду за вирішенням господарських спорів.

Апарат господарського суду – це колектив творчих працівників, об’єднаних спільною метою створення необхідних умов для здійснення правосуддя. Працівники апарату виконують широкий спектр роботи – це і планування роботи, контроль за виконанням заходів, передбачених планами апеляційної та касаційної інстанцій, формування кадрового резерву і робота з ним , це і аналітична робота щодо застосування норм права та тенденцій, які спостерігаються під час їх застосування, облікова, статистична, архівна робота, це і навчання, здійснення заходів по формуванню  бюджету суду, соціальне і матеріально-технічне забезпечення як суду в цілому так і суддів зокрема, і багато іншого.

У структурі апарату суду налічується сім відділів: планово-фінансової діяльності та бухгалтерського обліку; матеріально-технічного та господарського забезпечення; аналітичної роботи та судової статистики; інформаційного забезпечення судового процесу; по роботі з персоналом; організації судового процесу та служби судових розпорядників; загальний (канцелярія). До складу апарату суду входять також помічники суддів, секретарі судових засідань, спеціалісти, службовці та робітники.

Підбиваючи підсумки досить значного відрізку часу існування арбітражно – судової системи, не можна не відзначити життєздатності господарських судів, невичерпного професійного потенціалу працівників, більшість яких віддали багато років чесному служінню обраній справі.

Колектив господарського суду завжди складався з творчих особистостей, і сьогодні, в ньому працюють люди, які люблять свою справу, роблять її сумлінно і високопрофесійно.

Любов до своєї справи, почуття відповідальності працівників суду, мудрість, виваженість і професіоналізм суддів є запорукою подальшої успішної діяльності господарського суду і судової системи в цілому, що і дає нам підстави з оптимізмом дивитися у майбутнє.